Шановні студенти!
Щоб успішно підготуватися до заліку, пропоную вам невеличку розминку. Надайте відповіді на запитання у коментарях. Висловлюйте власну думку, навчайтеся мислити і творити.
1. Розкажіть, що таке система Станіславського та розкрийте її практичне призначення.
2. Чи пов'язане педагогічне мистецтво з театральним мистецтвом? Як саме?
3. За допомогою яких засобів актор доносить до глядача зміст та почуття твору?
4. Яке головне завдання навчального заходу?
Щоб успішно підготуватися до заліку, пропоную вам невеличку розминку. Надайте відповіді на запитання у коментарях. Висловлюйте власну думку, навчайтеся мислити і творити.
1. Розкажіть, що таке система Станіславського та розкрийте її практичне призначення.
2. Чи пов'язане педагогічне мистецтво з театральним мистецтвом? Як саме?
3. За допомогою яких засобів актор доносить до глядача зміст та почуття твору?
4. Яке головне завдання навчального заходу?
5. Які є творчі здатності актора на думку К. Станіславського?
6. На яких принципах ґрунтується сумісність у процесі спілкування педагога з учнями?
7. Назвіть методи завоювання уваги аудиторії.
8. Яких правил треба дотримуватися для оптимізації спілкування з дітьми?
1. Система Станіславського є науково обґрунтованою теорією сценічного мистецтва, методу акторської техніки. Вона будується на з`ясуванні причин, що породжують той або інший результат.
ВідповістиВидалити2. Я вважаю, що педагогічне мистецтво в багатьох рисах подібне до інших
видів мистецтва, зокрема театрального. Тому для педагога буде дуже важливим знання принципів театральної дії, її законів. В цьому йому можуть допомогти такізнавці театрального мистецтва, як
К.С. Станіславський та ін. Педагогічну діяльність слід ототожнювати з театром одного актора.
3. За допомогою теорії, техніки та методики роботи над матеріалом, його організацією і впровадженням у дію.
4. Головне завдання навчального заходу полягає в тому, щоб не лише призвичаїти учня до постійної роботи, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення.
5.Гарний голос,виразні очі та обличчя, міміка, лінії тіла, пластика.
6. На принципах взаємної доброзичливості, принциповості та відповідальності.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії, крайні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. Їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. А. Кан-Калік пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації спілкування з дітьми:
— до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
— загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре, продуктивне, упевнене;
— наявний комунікативний настрій: яскраво виражена готовність до спілкування;
— енергійно виявляється комунікативна ініціатива, емоційний настрій на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
— в аудиторії створюється необхідний емоційний настрій;
— здійснюється органічне керування власним самопочуттям у проведенні уроку і спілкуванні з дітьми (рівний емоційний настрій, здатність до керування самопочуттям, незважаючи на несприятливі обставини, тощо);
— домагатися продуктивності спілкування;
— здійснюється керування спілкуванням (оперативність, гнучкість, відчуття власного стилю спілкування, уміння поєднувати спілкування з методом впливу);
— мова (яскрава, образна, педагогічне доцільна, висококультурна);
— міміка (енергійна, виразна, педагогічне доцільна);
— пантоміміка (виразна, адекватна жестикуляції, пластична, насичені емоційно жести)'-
До переліченого слід додати бодай дві пропозиції:
— блискуче знання матеріалу;
— чітке дотримання міри.
1. Система К. Станіславського розглядає органічну природу театральної творчості через природу людини-творця, актора. У ній уперше вирішується питання свідомого оволодіння підсвідомим, довільним процесом творчості, виявом таланту особистості в діяльності.
ВідповістиВидалитиСистема Станіславського — наука не тільки про акторську творчість, а й про те, як, спираючись на об'єктивні закони, плекати, розвивати, збагачувати різні здібності, й не лише сценічні. Вона — важливий засіб підвищення коефіцієнта корисної дії у творчій діяльності.
2. Робота педагога — завжди творчість. Поза естетичним почуттям вона немислима. Тому розвиток почуттєвої сфери педагога, формування його естетичного досвіду — найважливіший із складників його педагогічної майстерності. Я вважаю, що педагогічне мистецтво найбільш пов'язане з театральним мистецтвом, бо кожний педагог це актор. Тому для педагога буде дуже важливим знання принципів театральної дії, її законів.
3. За допомогою теорії, техніки та методики роботи над матеріалом, його організацією і впровадженням у дію.
4. головне завдання навчального заходу полягає в тому, щоб не лише призвичаїти учня і студента до постійної роботи над собою, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення. Особливо це стосується професійної майстерності.
5. Гарний голос,виразні очі та обличчя, пластика, міміка, лінії тіла,
6. Сумісність у процесі спілкування педагога з учнями ґрунтується на
принципах взаємної доброзичливості, принциповості й відповідальності.
У спілкуванні педагог мусить обов'язково збагачувати учнів інтелектуально, морально, естетично, діяльнісно.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії, крайні з них — пасивний і
агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на
своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою
почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні,
розумні, експресивні педагоги, їхні почуття і воля звільняються через
інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії. З
тренованою переконаністю такий педагог неначе гіпнотизує слухачів. Хоч у
цілому гіпнотизування й короткочасне, однак різними засобами його можна
підтримувати стільки, скільки потрібно для розв'язання педагогічної задачі.
Нерідко для цього використовуються темпоритми і своєрідна педагогічна
монотонність, за допомогою яких педагог ніби «врубується» у свідомість
слухачів, присипляючи, а потім напружуючи її, доводячи себе і слухачів до
кульмінації почуттєвих переживань. Саме ця кульмінація сприяє
формуванню установок і переконань особистості. їх вияви зумовлюються
тренованістю педагога, рівнем його психотехніки.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. Кан-Калик
пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації
спілкування з дітьми:
- до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
- загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре,
продуктивне, впевнене;
- наявний комунікативний настрій — яскраво виражена готовність до
спілкування;
- енергійно виявляти комунікативну ініціативу, емоційну
налаштованість на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
- в аудиторії створювати потрібний емоційний настрій;
- здійснювати органічне керування власним самопочуттям у проведенні
уроку і спілкуванні з дітьми;
- домагатися продуктивності спілкування;
- здійснювати керування спілкуванням
- мова
- міміка,пантоміміка
- грунтовне знання матеріалу;
- чітке дотримання міри.
Єдиний шлях до успіху —систематичне навчання педагогічної діяльності, тобто шлях насамперед практичний, вибудуваний на науковій основі.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити1. Система К. Станіславського розглядає органічну природу театральної творчості через природу людини-творця, актора. У ній уперше вирішується питання свідомого оволодіння підсвідомим, довільним процесом творчості, виявом таланту особистості в діяльності. Система Станіславського — наука не тільки про акторську творчість, а й про те, як, спираючись на об'єктивні закони, плекати, розвивати, збагачувати різні здібності, й не лише сценічні.
ВідповістиВидалити2. З театральним мистецтвом. Для педагога важливо усвідомити принципи театральної дії, її закони.
3. Мистецтво актора — це мистецтво сценічної дії. У театрі лише те набуває сили і переконливості, що виражається через дію. Дія є головним засобом сценічної виразності. Через активну цілеспрямовану органічну дію втілюється внутрішнє життя образу і розкривається ідейний задум твору. Цьому завданню мають підпорядковуватись артистична техніка і творчий метод, якщо під дією розуміємо живий органічний процес, спрямований на здійснення визначеної мети.
Педагогічну дію поєднує з театральною їхня органічність, що спрямовує процес творчості за законами самої природи. Це означає, що і актор, і педагог, як і в житті, мусять набути досвіду по-справжньому бачити, слухати, мислити, переживати, а не уявлятися такими, що мислять, переживають, діють. Проте в органічності прихована і відмінність між актором та педагогом, а отже, й між відповідними діями. Якщо актор має навчитися правильно сприймати, оцінювати, знаходити рішення і впливати на суб'єктів, які його оточують, в умовах художнього узагальнення, то педагог, концентруючи в собі акторсько-режисерські можливості, — доводити результати свого впливу до художнього узагальнення. Якщо акторові доводиться на сцені поновому вчитися всього, що йому вже знайоме в житті, то педагогові слід навчатися бути природним, самим собою, тобто вчителем з поглибленим баченням життя через призму своєї професії. Та йому не завадить і систематично тренувати органічність дії для умов публічності. Досконалість і акторської, і педагогічної професії слід відкривати в їх труднощах.
4.Головне завдання навчального заходу: не лише призвичаїти учня до постійної роботи над собою, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення.
5. Гарний голос, виразні очі та обличчя, міміка, пластика та лінії тіла.
ВідповістиВидалити6. На принципах взаємної доброзичливості, принциповості та відповідальності.
7. Психологія педагогічної майстерності виділяє кілька методів завоювання уваги аудиторії, одні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, щоб фокусувати увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії. З тренованою переконаністю такий педагог неначе гіпнотизує слухачів. Хоч у цілому гіпнотизування й короткочасне, однак різними засобами його можна підтримувати стільки, скільки потрібно для розв'язання педагогічної задачі. Інколи для цього використовуються темпорит-ми і своєрідна педагогічна монотонність. За допомогою яких педагог ніби "врубується" у свідомість слухачів, присипляючи, а потім напружуючи її. доводячи себе і слухачів до кульмінації почуттєвих переживань. Ця кульмінація і сприяє формуванню установок і переконань особистості, їх вияви зумовлюються тренованістю педагога, рівнем його психотехніки.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. А. Кан-Калік пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації спілкування з дітьми:
— до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
— загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре, продуктивне, упевнене;
— наявний комунікативний настрій: яскраво виражена готовність до спілкування;
— енергійно виявляється комунікативна ініціатива, емоційний настрій на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
— в аудиторії створюється необхідний емоційний настрій;
— здійснюється органічне керування власним самопочуттям у проведенні уроку і спілкуванні з дітьми (рівний емоційний настрій, здатність до керування самопочуттям, незважаючи на несприятливі обставини, тощо);
— домагатися продуктивності спілкування;
— здійснюється керування спілкуванням (оперативність, гнучкість, відчуття власного стилю спілкування, уміння поєднувати спілкування з методом впливу);
— мова (яскрава, образна, педагогічне доцільна, висококультурна);
— міміка (енергійна, виразна, педагогічне доцільна);
— пантоміміка (виразна, адекватна жестикуляції, пластична, насичені емоційно жести)
Одним текстом не виходить скинути, вибиває, що забагато символів
ВідповістиВидалити1. Система Станіславського пропонує методи, за допомогою яких можна захопити душу, і захопити її саме тим матеріалом, який вибере для цього сам художник. Вона навчає актора бачити свої особисті та загальнолюдські недоліки і як з ними боротися. Вона також пропонує різноманітні методи, якими він може користуватися працюючи над даною п’єсою і роллю. Для плідного застосування системи Станіславського необхідні певні умови. Якщо їх нема, то система не може бути застосована.
ВідповістиВидалити2. Я вважаю, що педагогічне мистецтво найбільш пов'язане з театральним мистецтвом, бо кожний педагог це актор.
3. Для того, щоб доягти майстерності, робота актора над собою повинна тривати все життя. Вона полягає в розвитку «гнучкості» душі актора. Він повинен уміти володіти своєю душею, своєю увагою і тілом. Для цього йому пропонується цілий ряд вправ, після яких у нього розвивається відчуття правди і вміння знаходити правильне відчуття себе на сцені загалом і в кожній ролі зокрема.
4. Головним завданням навчального заходу є привчання учня до постійної роботи, виховання у нього потреби систематичного самовдосконалення.
5. Для того, щоб оволодіти системою К.С.Станіславського, необхідно глибоко, щиро та по-справжньому бажати оволодіти своїм мистецтвом завтра краще, ніж володієш ним сьогодні.
ВідповістиВидалити«Чем талантлевие артист, - писал К.С.Станиславский, - тем он больше интересуется техникой вообще и внутренней в частности. М.С.Щепкину, М.Н.Ермоловой, Дузе, Сальвини верное сценическое самочувствие и его составные элементы были даны от природы. Тем не менее они всегда работали над своей техникой. Тем более об этом надо заботиться нам, более скромным дарованиям. При этом не следует забывать, что просто способные никогда не станут гениями, но благодаря изучению своей творческой природы, законов творчества и искусства скромные таланты породнятся с гениями и станут с ними одного толка. Это сближение произойдет через систему и в частности через «работу над собой»».
Актор, що переймається в момент творчості будь-якою системою, уже тільки через це грає погано. Система існує для того, щоб допомагати природному творчому процесу, а не для того, щоб змінити його. Актор творить на сцені так, як того потребує система тільки в тому випадку, коли йому в процесі творчості нема коли думати про неї. Актор повинен мати гарний голос,виразні очі та обличчя, міміку, лінії тіла, пластику.
6. На принципах взаємної доброзичливості, принциповості та відповідальності.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії,одні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. Їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. Кан-Калик пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації спілкування з дітьми:
— до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
— загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре,
продуктивне, впевнене;
— наявний комунікативний настрій — яскраво виражена готовність
до спілкування;
— енергійно виявляти комунікативну ініціативу, емоційну налаш-
тованість на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
— в аудиторії створювати потрібний емоційний настрій;
— здійснювати органічне керування власним самопочуттям у про
веденні уроку і спілкуванні з дітьми (рівний емоційний настрій, здатність
до керування самопочуттям, незважаючи на несприятливі обставини,
тощо);
— домагатися продуктивності спілкування;
— здійснювати керування спілкуванням (оперативність, гнучкість,
відчуття власного стилю спілкування, вміння поєднувати спілкування з
методом впливу);
— мова (яскрава, образна, педагогічно доцільна, висококультурна);
— міміка (енергійна, виразна, педагогічно доцільна);
— пантоміміка (виразна, адекватна жестикуляції, пластична, наси
чені емоційно жести).
1. Система К. Станіславського розглядає органічну природу театральної творчості через природу людини-творця, актора. У ній уперше вирішується питання свідомого оволодіння підсвідомим, довільним процесом творчості, виявом таланту особистості в діяльності.
ВідповістиВидалитиСистема Станіславського — наука не тільки про акторську творчість, а й про те, як, спираючись на об'єктивні закони, плекати, розвивати, збагачувати різні здібності, й не лише сценічні. Вона — важливий засіб підвищення коефіцієнта корисної дії у творчій діяльності.
2. Робота педагога — завжди творчість. Поза естетичним почуттям вона немислима. Тому розвиток почуттєвої сфери педагога, формування його естетичного досвіду — найважливіший із складників його педагогічної майстерності. Я вважаю, що педагогічне мистецтво найбільш пов'язане з театральним мистецтвом, бо кожний педагог це актор. Тому для педагога буде дуже важливим знання принципів театральної дії, її законів.
3. За допомогою теорії, техніки та методики роботи над матеріалом, його організацією і впровадженням у дію.
4. головне завдання навчального заходу полягає в тому, щоб не лише призвичаїти учня і студента до постійної роботи над собою, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення. Особливо це стосується професійної майстерності.
5. Гарний голос,виразні очі та обличчя, пластика, міміка, лінії тіла,
6. Сумісність у процесі спілкування педагога з учнями ґрунтується на
принципах взаємної доброзичливості, принциповості й відповідальності.
У спілкуванні педагог мусить обов'язково збагачувати учнів інтелектуально, морально, естетично, діяльнісно.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії, крайні з них — пасивний і
агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на
своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою
почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні,
розумні, експресивні педагоги, їхні почуття і воля звільняються через
інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії. З
тренованою переконаністю такий педагог неначе гіпнотизує слухачів. Хоч у
цілому гіпнотизування й короткочасне, однак різними засобами його можна
підтримувати стільки, скільки потрібно для розв'язання педагогічної задачі.
Нерідко для цього використовуються темпоритми і своєрідна педагогічна
монотонність, за допомогою яких педагог ніби «врубується» у свідомість
слухачів, присипляючи, а потім напружуючи її, доводячи себе і слухачів до
кульмінації почуттєвих переживань. Саме ця кульмінація сприяє
формуванню установок і переконань особистості. їх вияви зумовлюються
тренованістю педагога, рівнем його психотехніки.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. Кан-Калик
пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації
спілкування з дітьми:
- до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
- загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре,
продуктивне, впевнене;
- наявний комунікативний настрій — яскраво виражена готовність до
спілкування;
- енергійно виявляти комунікативну ініціативу, емоційну
налаштованість на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
- в аудиторії створювати потрібний емоційний настрій;
- здійснювати органічне керування власним самопочуттям у проведенні
уроку і спілкуванні з дітьми;
- домагатися продуктивності спілкування;
- здійснювати керування спілкуванням
- мова
- міміка,пантоміміка
- грунтовне знання матеріалу;
- чітке дотримання міри.
Єдиний шлях до успіху —систематичне навчання педагогічної діяльності, тобто шлях насамперед практичний, вибудуваний на науковій основі.
ВідповістиВидалити1. Cистема К. Станіславського розглядає органічну природу театральної творчості через природу людини-творця, ак¬тора. У ній уперше вирішується питання свідомого оволодіння підсвідо¬мим, довільним процесом творчості, виявом таланту особистості в діяль¬ності. Система Станіславського — наука не тільки про акторську твор¬чість, а й про те, як, спираючись на об'єктивні закони, плекати, розвивати, збагачувати різні здібності, й не лише сценічні. Вона — важливий засіб підвищення коефіцієнта корисної дії у творчій діяльності.
2. Педагогічне мистецтво нерідко ототожнюють з театром одного акто¬ра. Це цілковито відповідає життєвим реаліям. Тому для педагога важ¬ливо усвідомити принципи театральної дії, її закони.
3. Майстерність педагога та актора визначається трьома взаємозумовленими складниками: теорією, технікою і методами роботи над ма¬теріалом, його організацією і впровадженням у дію.
4. Головне завдання навчального захо¬ду полягає в тому, щоб не лише призвичаїти учня і студента до постій¬ної роботи над собою, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення. Особливо це стосується професійної майстерності.
5.На думку К. Станіславського творчі здатності актора: спостережливість, вразливість, пам'ять (афективна), темперамент, фантазія, уява, внутрішній і зовнішній вплив, перевтілення, смак, розум, відчуття внутрішнього і зовнішнього ритму й темпу, музикальність, щиросердість, безпосередність, самовла¬дання, винахідливість, сценічність тощо. І додає: «Потрібні виразні дані, щоб утілювати набутки таланту: тобто гарний голос, виразні очі, облич¬чя, міміка, лінії тіла, пластика і т. ін.». Безумовно, ці властивості потрібні й педагогові — головній дійовій особі в театрі одного актора. Для правильного розвитку, на думку Станіславського, талант потре¬бує: правильного живлення, правильної етики, правильної гігієни, пра¬вильного вправляння. Правильна етика, чи моральні підвалини, допомагає акторові оберіга¬ти волю і талант від розтлівання; утримувати їх у здоровій атмосфері.
6. Сумісність у процесі спілкування педагога з учнями ґрунтується на принципах взаємної доброзичливості, принциповості й відповідальності. У спілкуванні педагог мусить обов'язково збагачувати учнів інтелекту¬ально, морально, естетично, діяльнісно.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії, крайні з них — пасив-ний і агресивний.
ВідповістиВидалитиПасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педаго-гічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги, їхні почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу ауди¬торії. З тренованою переконаністю такий педагог неначе гіпнотизує слу¬хачів. Хоч у цілому гіпнотизування й короткочасне, однак різними засобами його можна підтримувати стільки, скільки потрібно для розв'я¬зання педагогічної задачі.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. Кан-Калик пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації спілкування з дітьми:
- до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
- загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре, продуктивне, впевнене;
- наявний комунікативний настрій — яскраво виражена готовність до спілкування;
- енергійно виявляти комунікативну ініціативу, емоційну налаштованість на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
- в аудиторії створювати потрібний емоційний настрій;
- здійснювати органічне керування власним самопочуттям у проведенні уроку і спілкуванні з дітьми (рівний емоційний настрій, здатність до керування самопочуттям, незважаючи на несприятливі обставини, тощо);
- домагатися продуктивності спілкування;
- здійснювати керування спілкуванням (оперативність, гнучкість, відчуття власного стилю спілкування, вміння поєднувати спілкування з методом впливу);
- мова (яскрава, образна, педагогічно доцільна, висококультурна);
- міміка (енергійна, виразна, педагогічно доцільна);
пантоміміка (виразна, адекватна жестикуляції, пластична, наси¬чені емоційно жести);
- груунтовне знання матеріалу;
- чітке дотримання міри.
1. Система Станіславського універсальна, тому що вона узагальнює як його власну творчу практику, так і практику багатьох поколінь професіоналів не тільки російської, а і світової театральної сцени. Незважаючи на те що вона спрямована на створення професійного творця, ця система по своїй суті педагогічна, тому що вона виходить з об'єктивних законів людської поведінки та її психофізичних передумов. Саме тому вона може мати і ширше педагогічне застосування.
ВідповістиВидалитиСтаніславський шукає оптимальний творчий стан актора за допомогою аналогії з деякими специфічними особливостями дитини. Він вірить, що в кожної нормальної дитини є певні потенційні театральні здібності, і припускає, що якщо творчий процес актора природно проходить через дитячу «віру та наївність», то ця «віра та наївність» могли б розбудити і творчий процес у дитини.
2. Педагогічну діяльність слід ототожнювати з театром одного актора. Тому для педагога важливо усвідомити принципи театральної дії, її закони.
3. Майстерність педагога та актора визначається трьома взаємозумовленими складниками: теорією, технікою і методами роботи над матеріалом, його організацією і впровадженням у дію.
4. Головне завдання навчального заходу полягає в тому, щоб не лише призвичаїти учня і студента до постійної роботи над собою, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення. Особливо це стосується професійної майстерності.
5. Гарний голос, виразні очі та обличчя, міміка, пластика та лінії тіла.
6. Сумісність у процесі спілкування педагога з учнями ґрунтується на
принципах взаємної доброзичливості, принциповості й відповідальності.
У спілкуванні педагог мусить обов'язково збагачувати учнів інтелектуально, морально, естетично, діяльнісно.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії,одні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. Їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. Кан-Калик
пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації
спілкування з дітьми:
- до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
- загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре,
продуктивне, впевнене;
- наявний комунікативний настрій — яскраво виражена готовність до
спілкування;
- енергійно виявляти комунікативну ініціативу, емоційну
налаштованість на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
- в аудиторії створювати потрібний емоційний настрій;
- здійснювати органічне керування власним самопочуттям у проведенні
уроку і спілкуванні з дітьми;
- домагатися продуктивності спілкування;
- здійснювати керування спілкуванням
- мова
- міміка,пантоміміка
- грунтовне знання матеріалу;
- чітке дотримання міри.
1. Система Станіславського пропонує методи, за допомогою яких можна захопити душу, і захопити її саме тим матеріалом, який вибере для цього сам художник. Вона навчає актора бачити свої особисті та загальнолюдські недоліки і як з ними боротися. Вона також пропонує різноманітні методи, якими він може користуватися працюючи над даною п’єсою і роллю. Для плідного застосування системи Станіславського необхідні певні умови. Якщо їх нема, то система не може бути застосована.
ВідповістиВидалити2. Я вважаю, що педагогічне мистецтво в багатьох рисах подібне до інших
видів мистецтва, зокрема театрального. Тому для педагога буде дуже важливим знання принципів театральної дії, її законів. В цьому йому можуть допомогти такізнавці театрального мистецтва, як
К.С. Станіславський та ін. Педагогічну діяльність слід ототожнювати з театром одного актора.
3. За допомогою теорії, техніки та методики роботи над матеріалом, його організацією і впровадженням у дію.
4. Головне завдання навчального заходу полягає в тому, щоб не лише призвичаїти учня і студента до постійної роботи над собою, а й виховати у нього потребу систематичного самовдосконалення. Особливо це стосується професійної майстерності.
5. Гарний голос, виразні очі та обличчя, міміка, пластика та лінії тіла.
6. На принципах взаємної доброзичливості, принциповості та відповідальності.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії,одні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. Їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії.
7. Є кілька методів завоювання уваги аудиторії,одні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, що вчитель фокусує увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. Їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії.
8. Дослідник проблем поведінкової активності педагог В. А. Кан-Калік пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації спілкування з дітьми:
— до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
— наявний комунікативний настрій: яскраво виражена готовність до спілкування;
— енергійно виявляється комунікативна ініціатива, емоційний настрій на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
— в аудиторії створюється необхідний емоційний настрій;
— здійснюється органічне керування власним самопочуттям у проведенні уроку і спілкуванні з дітьми (рівний емоційний настрій, здатність до керування самопочуттям, незважаючи на несприятливі обставини, тощо);
— здійснюється керування спілкуванням (оперативність, гнучкість, відчуття власного стилю спілкування, уміння поєднувати спілкування з методом впливу);
— мова (яскрава, образна, педагогічне доцільна, висококультурна);
— міміка (енергійна, виразна, педагогічне доцільна);
1.Теоретичною та методологічною основою формування педагогічного артистизму є система видатного театрального діяча, російського актора, режисера і педагога, засновника МХАТу Костянтина Сергійовича Станіславського, який створив цілісну, наукову обґрунтовану теорію сценічної роботи та педагогічну систему формування артиста. Система К.С.Станіславського – це не лише театральна теорія, а й педагогічне вчення, бо воно досліджує природу творчого комунікативного впливу однієї людини на іншу людину або групу людей, а також пояснює ґенезу творчого самопочуття, визначає шляхи управління ним, розкриває природу людської виразності й умови її розвитку.
ВідповістиВидалитиСистема Станіславського — наука не тільки про акторську твор¬чість, а й про те, як, спираючись на об'єктивні закони, плекати, розвивати, збагачувати різні здібності, й не лише сценічні. Вона — важливий засіб підвищення коефіцієнта корисної дії у творчій діяльності.
К.С.Станіславський визначив шість етапів творчості актора:
1. Підготовчий етап – процес “волі”, тобто коли артист готується до майбутньої творчості і пробуджує в собі бажання творити, примушує себе захопитися творами поета і т.д.
2. Пошуковий етап – актор шукає в собі самому і навколо себе духовний матеріал для творчості.
3. Етап процесу “переживання” – актор створює у своїх думках як внутрішній, так і зовнішній образ персонажа. Він повинен породнитися з цим чужим для нього життям, зробити його своїм власним. Згідно з положеннями системи Станіславського, актор перевтілюється у створюваний ним образ, немов би втрачає своє “я” і стає “іншою людиною”, і водночас демонструє власне ставлення до персонажу, не відходячи від тексту ролі.
4. Етап “втілення”.
5. Етап “злиття” – артист повинен поєднати у собі процес “переживання” та процес “втілення”, які повинні відбуватися одночасно.
6. Етап впливу актора на глядача.
К.С.Станіславський відкинув дрібнення творчого процесу актора і об’єднав його складові. Однак, корисно, що у нас є можливість через призму цих етапів творчості актора осмислити професійні особливості діяльності вчителя на уроці.
Система Станіславського пропонує методи, за допомогою яких можна захопити душу, і захопити її саме тим матеріалом, який вибере для цього сам художник. Вона навчає актора бачити свої особисті та загальнолюдські недоліки і як з ними боротися.
2.Педагогічна майстерність с складовою педагогічного мистецтва. Вона виражається у досконалому володінні педагогом методами і прийомами, усім арсеналом педагогічних умінь і навичок, що сприяють забезпеченню практичної реалізації педагогічного мистецтва у процесі формування особистості.Педагогічне мистецтво найбільш пов'язане з театральним мистецтвом, бо кожний педагог це актор.Для педагога буде дуже важливим знання принципів театральної дії, її законів.
3.Я вважаю,що майстерність педагога та актора визначається трьома взаємозумовленими складниками:
-теорією,
-технікою
- методами роботи над матеріалом,( його організацією і впровадженням у дію).
4. Головне завдання навчального заходу- високий рівень теоретичної підготовки з усіх навчальних дисциплін, що вивчаються у вищому навчальному закладі і, зокрема, “Соціальної роботи”, дисциплін психолого–педагогічного циклу; вивчення курсу “Етики соціальної роботи” та інших предметів – психології, виробничої практики; самовиховання.
ВідповістиВидалити5.Творчі властивості потрібні актору й педагогові (за К.Станіславським):
-спостережливість,
- вразливість,
-пам’ять,
- темперамент,
-фантазія,
- уява,
-внутрішній і зовнішній вплив,
- перевтілення
.. Усі ці властивості потрібні й педагогові – головній дійовій особі в театрі одного актора.
6.Педагогічна суміснісність у процесі спілкування педагога з учнями грунтується на принципах взаємної доброзичливості, принциповості та відповідальності.
7.Хараетеристика методів завоювання уваги аудиторії (за К.Станіславським):
Педагогічний процес ставить перед пересічним педагогом вимогу — він, педагог, повинен володіти арсеналом засобів для донесення студентам свого досвіду. Ці засоби завжди індивідуальні, неповторні. Крім слів, голосу, інтонації, в розпорядженні педагога є ще жест, рух, ритміка тощо. Але найперше і найвагоміше - очі! Насамперед вони допомагають приковувати до себе увагу.Психологія педагогічної майстерності виділяє кілька методів завоювання уваги аудиторії, одні з них — пасивний і агресивний.
Пасивний метод полягає в тому, щоб фокусувати увагу аудиторії на своїй особистості. Послідовним, логічно струнким роздумом, поміркованою почуттєвістю збирається увага аудиторії в єдину педагогічну дію.
Агресивний метод протилежний пасивному. Цим шляхом ідуть сильні, розумні, експресивні педагоги. їх почуття і воля звільняються через інтелект могутнім плином і миттєво привертають до себе увагу аудиторії. З тренованою переконаністю такий педагог неначе гіпнотизує слухачівОдин з принципів організації і виховання в колективі -"принцип паралельної педагогічної дії". "Виховуючи окрему особистість, ми повинні дбати про виховання всього колективу. Практично ці два завдання вирішуватимуться лише спільно і лише в одному загальному цілепокладанні"
8. В. А. Кан-Калік пропонує дотримуватися певних загальних правил для оптимізації спілкування з дітьми:
*до класу заходити бадьорим, упевненим, енергійним;
*загальне самопочуття в початковий період спілкування бадьоре, продуктивне, упевнене;
*наявний комунікативний настрій: яскраво виражена готовність до спілкування;
* енергійно виявляється комунікативна ініціатива, емоційний настрій на діяльність, прагнення передати цей стан дітям;
* в аудиторії створюється необхідний емоційний настрій;
*здійснюється органічне керування власним самопочуттям у проведенні уроку і спілкуванні з дітьми (рівний емоційний настрій, здатність до керування самопочуттям, незважаючи на несприятливі обставини, тощо);
*домагатися продуктивності спілкування;
* здійснюється керування спілкуванням (оперативність, гнучкість, відчуття власного стилю спілкування, уміння поєднувати спілкування з методом впливу);
* мова (яскрава, образна, педагогічне доцільна, висококультурна);
*міміка (енергійна, виразна, педагогічне доцільна);
*пантоміміка (виразна, адекватна жестикуляції, пластична, насичені емоційно жести)